Євген Станкович поділився враженнями від турне по США

Із видатним сучасним українським композитором Євгеном Станковичем ми зустрілися з нагоди непересічної події: він щойно повернувся на Батьківщину після великого концертного турне містами США.

«В АМЕРИЦІ ЗНАЮТЬ БАГАТЬОХ НАШИХ МУЗИКАНТІВ»

— Я перебував у США майже місяць, їздив на запрошення скрипальки Соломії Cороки та її чоловіка піаніста Артура Гріна. Соломія — вихованка української скрипкової школи, Артур — Джульярдської, тобто американської. Це — блискучі музиканти, з вагомим досвідом роботи, — розказав «Дню» Євген СТАНКОВИЧ. — Обидва — професори: Артур — Мічиганського університету, одного з найкращих в Америці, який розташований у містечку Ен-Арбор, а Соломія Сорока працює у величезному інституті в Гошені. Соломія і Артур — ентузіасти сучасної музики, причому (що дуже важливо) української. Артур уже навіть почав говорити українською мовою. Вони активно пропагують також українську класику в Америці та Європі, приносячи тим самим неабияку користь нашій культурі.

Понад рік тому музиканти звернулися до мене з пропозицією надати для виконання твори для скрипки і фортепіано. Я їм вислав ноти, і вони записали й випустили в Англії на фірмі «Токата Класік» компакт-диск. Наше турне було, власне, презентацією цього компакт-диска в низці міст США.

— У яких містах ви побували?

— Гастролі розпочалися з Чикаго, потім були Детройт, Ен-Арбор, Гошен, Джексон, Вашингтон і наприкінці — Нью-Йорк. Практично всюди зали були заповнені. В основному то були студенти і викладачі вищих навчальних закладів, а також, звичайно, представники української діаспори. В Ен-Арборі я спеціально зустрічався на їхнє прохання з молоддю. Студенти цікавилися особливостями навчання наших композиторів, відмінностями, тим, які дисципліни в нас викладають, що цікавить ровесників тощо.

Концерт у Вашингтоні відбувався у доволі великому залі Українського музею. Я дуже вдячний, що на нього прийшла дружина нашого посла у США Людмила Мазука.

У США дуже розвинута українська громада, інтелектуальна, яка живе там уже багато років, займає вагомі посади і з великою цікавістю ставиться до нас. Вони знають, що відбувається у нашій державі, дуже нам співчувають й усіляко сприяють тому, щоб українська культура «звучала»: влаштовують виставки українського живопису, літератури й поезії, кінопокази, концерти тощо.

Вони дуже уважно стежать за всіма подіями, бажають нам якнайскоріше здійнятися на ноги і твердо стояти. Треба висловити їм велику вдячність за ставлення до України. Вони нас підтримують, уболівають і хочуть з нами спілкуватися. А найкраще спілкування — це музика і мистецтво.

В Америці знають багатьох наших музикантів. Мені, наприклад, показували церкву, де з успіхом виступав хор «Київ» із Миколою Гобдичем.

— Розкажіть про вашу зустріч із Національним симфонічним оркестром України, який нині гастролював у США?

— Я не знав точного маршруту нашого симфонічного оркестру. Я з ними пересікся у Гошені. Музиканти мене спочатку навіть не впізнали — думали, що це якась мара. А я просто був у концертному залі, де працює Соломія Сорока, і вони саме приїхали на репетицію.

Їхні гастролі — це явище непересічне, особливе не так для Америки, як для України за 25 років її незалежності. Наші музиканти вкотре засвідчили, що у нас є колектив рівня найкращих світових оркестрів! А скільки було захоплених рецензій про їхні виступи! При цьому порівняйте умови праці наших музикантів, у яких немає навіть пристойної репетиційної бази, і провідних оркестрів світу… Надзвичайно високі оцінки мали українські солісти Олексій Гринюк і Дмитро Ткаченко. Зали аплодували їм стоячи. Диригували Володимир Сіренко й Теодор Кучар…

Зараз, коли у нас відбуваються реформи, які, на мій погляд, часто узагалі не мають відношення до культури, хоча претендують на це, думаєш: за кордоном працюють люди, отримують величезні зарплати, а в нас такі музиканти — і недооцінені. Якийсь абсурд!

«У МУЗИЦІ РЕВОЛЮЦІЯ НЕМОЖЛИВА, ТУТ УСЕ ВИРІШУЮТЬ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ»

— Останній ваш американський концерт вирізнявся з-поміж інших?

— Так. Його організував Український інститут у Нью-Йорку, художнім керівником якого є Соломія Івахів — теж видатна українська скрипалька і пропагандист української музики. Вона належить до молодого покоління музикантів, яке активно популяризує українську музичну культуру. Я думаю, що ці митці заслуговують на велику підтримку і повагу, адже роблять набагато більше для знайомства Америки з нашою країною, ніж дипломати.

Зараз у Нью-Йорку доволі часто відбуваються виставки художників, скульпторів, виступи музикантів. Нещодавно відбулися концерти нашого молодого композитора Богдана Кривопуста, котрий ознайомив американську громаду не тільки зі своєю музикою, а й з творчістю інших українських маестро. Соломія Івахів — великий наш промоутер.

На моєму концерті були присутні викладачі з Джульярдської школи — піаністи, віолончелісти. Я навіть спромігся викликати на нього нашого земляка — композитора Леоніда Грабовського. Звучала моя камерна музика для різних складів. То була зовсім інша програма.

Перед концертом відбулася велика дискусія щодо шляхів розвитку сучасного мистецтва.

— Що б вам хотілося особливо відзначити після тривалого візиту до США?

— Вельми доброзичливе ставлення американців до тих, хто приїжджає з України. Наша країна дійсно потребує підтримки. У нас є багато надзвичайно обдарованих людей, які пишуть неймовірно цікаву музику, гідну того, щоб із нею знайомити світовий загал.

Америка — країна, котра збирає усе, що є в світі найцікавішого. Що стосується музики, то це в основному колишні радянські виконавська та композиторська школи.

Кожен композитор-професіонал мусить орієнтуватися у світовому музичному просторі, маючи при цьому право йти своїм шляхом у творчості. Є дерево, а гілочки можуть відгалужуватися будь-куди. Слава Богу, музика може розвиватися по-своєму. Компози тор пише власну музику і не знає, гратимуть або знатимуть його твори за життя. Це вже як вийде… У музиці революція неможлива, тут усе вирішують індивідуальності. Ми — частинка чогось невідомого. І яскрава людина, котра показує щось цікаве, отримує послідовників…

Ольга ГОЛИНСЬКА, музикознавець, газета “День”